«Рецензія» на статтю “Чи впливають рішення АМКУ у фармсправах на інвестиції в Україну?”

«Рецензія» на статтю “Чи впливають рішення АМКУ у фармсправах на інвестиції в Україну?”

10 вересня цього року сайт економічних новин “Економічна Правда” оприлюднив статтю директора компанії Санофі в Україні пана Гієма Граньє “Чи впливають рішення АМКУ у фармсправах на інвестиції в Україну?”, в якій автор піддав критиці діяльність конкурентного відомства України та визначив основні чинники, які, на його думку негативно впливають на інвестиційний клімат в Україні. В автора цієї «рецензії» з’явилися одночасно два протилежні бажання: підтримати позицію пана Граньє та опонувати йому. Намагаючись подолати “роздвоєння особистості” – як би назвали таку ситуацію профільні лікарі – автор спробує викласти послідовно свої “pro” і “contra” аргументи висновкам пана Граньє. А точніше – навпаки.

Чому з’явилось бажання опонувати?

1. Невірно розглядати рішення конкурентного відомства по фармсправах як основний чинник зменшення іноземних інвестицій в Україну в 2014 році. Зменшення іноземних інвестицій спричинено іншими обставинами реального життя, про які відомо навіть дітям, і діяльність конкурентного відомства у фармацевтичних справах займала в переліку цих чинників далеко не перше місце, і навіть не десяте

2. Існування та діяльність картелів безпосередньо і негативно впливає на життя суспільства, так само як і діяльність монопольних утворень може безпосередньо і негативно вплинути на життя суспільства. І члени суспільства зазвичай до цього
ставляться негативно.

3. У відповідних рішеннях конкурентного відомства йдеться про лікарські засоби іноземного виробництва, ціна умовної упаковки яких значно вища за ціну умовної упаковки лікарських засобів вітчизняного виробництва. Отже, необґрунтоване ціноутворення лікарських засобів іноземного виробництва значно негативніше впливає на наше життя, ніж необґрунтоване ціноутворення лікарських засобів вітчизняного виробництва.

4. АМКУ – це ще не вся держава, а лише один із державних органів. Держава – це ми (фізичні та юридичні особи, в т. ч. АМКУ та ТОВ “Санофі-Авентіс Україна”) та суспільство в цілому і навпаки: суспільство – це…. Ми різні. Разом з тим, запевняю Вас, пан Граньє, в Україні є сотні спеціалістів, які здатні розібратися із питанням законності рішення будь-якого органу влади, в т. ч. рішення АМКУ, протягом тижня, тисячі – протягом місяця і сотні тисяч – протягом півроку.

5. Згідно із дисципліною «основи виховної та організаторської роботи в колективі», яка колись викладалася у відомому, але непопулярному (внаслідок тяжкості навчання) технічному університеті, насамперед керівник несе відповідальність перед собою, колективом та керівником вищого рівня за запроваджену бізнес-модель, врахування в цій моделі особливостей законодавства, прийом на роботу та залучення до роботи зовнішніх спеціалістів і, в кінці кінців, за результати їх роботи.

6. Якщо в діяльності очолюваного Вами суб’єкта господарювання все законно з точки зору конкуренційного законодавства, то чому на його сайті відсутній повний текст відповідного рішення конкурентного відомства і чому судовий процес відбувається в закритому режимі?

Чому з’явилось бажання підтримати?

1. Якщо бізнес-модель, яка застосовувалась групою компаній Sanofi на території ЄС та інших країн (в тому числі України), відповідає належній практиці дистрибуції цих країн і жодне із конкурентних відомств (крім конкурентного відомства України) не визнали дії аналогічні до викладених у відповідному рішенні АМКУ порушенням конкуренційного законодавства, то дійсно, на погляд автора, законність відповідного рішення АМКУ сумнівна. Чому? Тому що не може бути так, щоб одні й ті ж самі дії при фактично ідентичному законодавстві (західними експертами визнано –
українське конкуренційне законодавство відповідає відповідному законодавству ЄС) конкурентними відомствами інших країн не визнавались протизаконними, а українським – визнавалися. При тому, що в деяких країнах ЄС, наприклад у Франції, картель є порушенням як конкуренційного, так і кримінального законодавства.

2. Група компаній Sanofi на окремих ринках фармпрепаратів , як в Україні так і в світі, є монопольним утворенням, про що скромно промовчав пан Граньє. Вид таких монопольних утворень можна умовно назвати: інноваційні монопольні утворення (тобто монопольні утворення, які володіють ринковою владою завдяки власним досягненням у вигляді інновацій). Саме поява та існування такого виду монопольних утворень є рушієм науково-технічного прогресу і дає надію суспільству, що з’являться лікарські засоби призначені для лікування невиліковних хвороб або такі, що підвищать ефективність лікування інших хвороб.

3. Унікальні (які не мають функціональних замінників) та неунікальні (які
мають функціональні замінники) лікарські засоби інноваційних монопольних утворень не можуть (на жаль для нас) бути дешевими. Це пов’язано із значними витратами на розробку та виробництво унікальних лікарських засобів, а у разі невдачі в розробці унікального лікарського засобу – із необхідністю перенесення витрат такої розробки на вартість неунікальних лікарських засобів, оскільки, як відомо, витрати повинні бути компенсовані доходами і ніхто нічого іншого в економічній теорії ще не вигадав.

4. Безспірно, незаконне рішення АМКУ негативно (хоч і не визначаючим чином) впливає на залучення (надходження) іноземних інвестицій та на інвестиційний клімат.

5. У разі незаконності відповідного рішення АМКУ та у разі його легітимізації
судами понесені компанією витрати – штраф + пеня (у разі її нарахування) + судові
витрати + витрати на правову допомогу – компенсують ТОВ “Санофі-Авентіс Україна” рядові українці, придбаваючи унікальні лікарські засоби групи Sanofi. Саме це і є головним чинником, який спонукав автора відреагувати на статтю пана Граньє.

6. Ознайомлення з відповідними рішеннями АМКУ по фармбізнесу, на погляд
автора, свідчить про системну помилку в правозастосуванні. Головною причиною такої помилки є стала позиція АМКУ, яка полягає в тому, що для кваліфікації дій за ст. 6 Закону України “Прo захист економічної конкуренції” не є необхідним встановлювати негативні наслідки дій на конкуренцію на відповідних ринках у вигляді усунення, недопущення та обмеження конкуренції. Як наслідок цієї позиції – не є необхідним повномасштабне дослідження відповідних ринків та з’ясування відповідного причинно-наслідкового зв’язку між діями та наслідками. Цю позицію АМКУ доводить в судах посиланнями на відповідні судові рішення, роз’яснення ВГСУ тощо. У зв’язку з цим, доведення ТОВ “Санофі-Авентіс Україна” в судах хибності позиції АМКУ в конкретній антимонопольній справі буде головним і складним, але не безперспективним, оскільки, як відомо, більшість правил мають виключення.

7. З юридичної точки зору незрозуміло, як угоди між ТОВ “Санофі-Авентіс
Україна” та дистриб’юторами – відповідачами у відповідній антимонопольній справі, які були реалізовані сторонами в 2009-2011 роках та кваліфіковані як антиконкурентні узгоджені дії, «можуть призвести до обмеження конкуренції» станом на 14.11.2017 (день прийняття АМКУ відповідного рішення) та після цього дня? А якщо все ж таки «можуть» призвести до обмеження конкуренції», то чому у відповідному рішенні АМКУ відсутнє зобов’язання припинити таке «обмеження»? Зазначена незрозумілість створює в свідомості та підсвідомості автора «рецензії» комплекс юридичної неповноцінності, з чим автор ніколи не змириться.
Сподіваюсь, що, написане, незважаючи на можливу його жорсткість, буде
належним чином і конструктивно сприйняте суспільством та окремими його членами.

Радник адвокатського об’єднання “Сергій Козьяков та Партнери”
Ю. Прокопенко