Імпорт сталевої продукції є однією з головних мішеней протекціоністської політики в світовій практиці застосування заходів торговельного захисту. При існуванні зовнішньополітичного чинника – застосування заходів торговельного протекціонізму стає ще більш відчутним. Одним із прикладів є двосторонні торговельні відносини між Україною і країнами Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) останніх років.
Нещодавно Україна ініціювала два нових спори у Світовій організації торгівлі проти Вірменії та Киргизстану. Предмет суперечки – антидемпінгові заходи, що діють на території ЄАЕС щодо імпорту деяких видів сталевих труб з України.
Цілком виправдано, що ця новина викликала інтерес в експертних колах, адже запити України щодо проведення консультацій з Вірменією і Киргизстаном відображають частину вимог України (з недавніми доповненнями) у спорі проти Казахстану, який був ініційований у вересні минулого року і до сих пір залишається на стадії консультацій.
На сьогодні в ЄАЕС діють 16 антидемпінгових заходів. З них майже половина (7 заходів) застосовуються до української продукції. На цьому тлі особливий інтерес представляють антидемпінгові мита, які діяли в Росії ще до їх поширення на територію інших держав-членів Митного Союзу / ЄАЕС. Перш за все, мова йде про вищезазначені і широко обговорювані антидемпінгові мита щодо деяких видів сталевих труб. На увагу заслуговує інший приклад – 26-відсоткове антидемпінгове мито, що застосовується до українських прокатних валків.
Історія застосування антидемпінгового мита щодо українських прокатних валків
Сьогодні на єдиній митній території ЄАЕС діє антидемпінгове мито щодо сталевих кованих валків для металопрокатних станів походженням з України в розмірі 26% митної вартості.
Дата запровадження антидемпінгового мита щодо українських прокатних валків припала на перехідний період впровадження заходів торговельного захисту на території Митного Союзу (МС), коли дія антидемпінгових заходів однієї держави – члена МС (переважно – Росії), були поширені на всю територію МС.
Первісне антидемпінгове розслідування щодо прокатних валків з України було розпочате Міністерством промисловості і торгівлі Російської Федерації (Мінпромторг Росії) в 2009 році, у результаті чого в травні 2011 р. було застосоване антидемпінгове мито строком на три роки. Через місяць мито було уперше переглянуто за прискореною процедурою, і в липні 2011 р. Мінпромторг Росії в односторонньому порядку розповсюдило дію мита на всю територію МС (тобто на той момент на територію Білорусі та Казахстану). Починаючи з грудня 2011 р. антидемпінгове мито застосовувалося до українських прокатних валків вже згідно з рішенням Комісії МС, яке фактично ґрунтувалося на висновках Мінпромторгу Росії за результатами первісного антидемпінгового розслідування і прискореного перегляду.
Проблемні питання прискореного перегляду
Приймаючи відповідні рішення 2011 року, Мінпромторг Росії і Комісія МС керувалися Угодою МС від 19 листопада 2010 р. “Про порядок застосування спеціальних захисних, антидемпінгових і компенсаційних заходів протягом перехідного періоду» (Угода перехідного періоду). Саме цей документ передбачав можливість прискореного перегляду антидемпінгового мита і її фактично автоматичного поширення на всю територію МС, якщо на частку виробників товару однієї держави-члена МС припадало понад 25% від загального обсягу виробництва відповідного товару держав – членів МС. У ході так званого перегляду антидемпінгового мита Мінпромторг Росії встановило, що частка російських підприємств-заявників становила 83% в загальному обсязі виробництва прокатних валків держав – членів МС.
Один з українських виробників-експортерів зробив спробу оскаржити відповідне Рішення Комісії МС 2011 р., прийнятого на підставі Угоди перехідного періоду. На думку позивача, процедура прискореного перегляду не відповідала Угоді МС про застосування спеціальних захисних, антидемпінгових і компенсаційних заходів по відношенню до третіх країн від 25 січня 2008 року і Угоді СОТ про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (Угода СОТ про антидемпінг).
Позивач наполягав на тому (на наш погляд, цілком обґрунтовано), що в рамках перегляду антидемпінгового мита для його поширення на всю територію МС Колегії необхідно було провести повноцінне розслідування, в т.ч. встановити подібність прокатних валків, що виробляються українськими підприємствами і виробниками усіх держав – членів МС; довести наявність шкоди, заподіяної імпортом з України виробникам держав-членів МС (а не тільки російським виробникам), оцінити вплив, який чиниться застосуванням антидемпінгового заходи на права і законні інтереси споживачів усіх держав – членів МС.
Іншими словами, український виробник наполягав на необхідності провести перегляд антидемпінгового мита в зв’язку з істотною зміною обставин, а саме – розширенням ринку дії зазначених антидемпінгових мит.
Колегія Суду ЄврАзЕС і Апеляційна палата Суду ЄврАзЕС відмовили в задоволенні позову українського виробника-експортера. При цьому суди дійшли до вкрай суперечливого висновку про те, що міжнародні договори, укладені в рамках Митного Союзу, є спеціальними (і тому мають пріоритет) по відношенню до угод, укладених в рамках СОТ. Тим часом дія антидемпінгового мита щодо українських кованих валків тривала.
У лютому 2015 р. Колегія Євразійської економічної комісії (Колегія ЄЕК), за підсумками повторного перегляду, продовжила строк дії заходів до 25 червня 2019 року (включно).
Перспективи українських прокатних валків у СОТ
На відміну від антидемпінгових мит Росії / ЄАЕС щодо українських сталевих труб, ситуація навколо прокатних валків навряд чи в найближчому часі досягне масштабів міжнародного спору. Хоча, на наш погляд, рішення Колегії ЄЕК також не позбавлене недоліків, які могли б дати Україні підстави для оскарження рішення (як по суті, так і за процедурним порушеннями) в СОТ.
Що ж стосується рішень Мінпромторгу Росії і Комісії МС, ухвалених в 2011 р. на підставі прискореної процедури перегляду, то вони не підпадають під дію Угоди СОТ про антидемпінг, оскільки були прийняті до приєднання Росії та деяких інших держав-членів ЄАЕС до СОТ.
Однак, відповідно до практики вирішення спорів СОТ (наприклад, рішення Третейської групи у справі US -DRAMS (DS99)), Україна могла б опосередковано оскаржувати окремі питання початкового антидемпінгового розслідування Мінпромторгу Росії – тією мірою, в якій вони розглядалися в рамках повторного перегляду, здійсненого компетентними органами ЄАЕС в 2014 році. Таким питанням, наприклад, могло б бути питання необ’єктивного аналізу в початковому антидемпінговому розслідуванні всіх наявних факторів для встановлення Мінпромторгом Росії причинно-наслідкового зв’язку між демпінгом і шкодою, завданою російським виробникам, що призвело до свідомо необ’єктивної оцінки ймовірності збереження шкоди для галузі держав-членів ЄАЕС в рамках повторного перегляду.
При цьому необхідно усвідомлювати, що сьогодні українські експортери ніяк не застраховані від ініціювання перегляду антидемпінгового мита в рамках ЄАЕС з боку російських виробників, зацікавлених у продовженні дії мита або навіть у підвищенні ставки ще як мінімум на п’ять років.
Наталія Ісаханова, партнер АФ «Сергій Козьяков і Партнери»
Олеся Кривецька, старший юрист АФ «Сергій Козьяков і Партнери»